Не даю відпочинку правій півкулі

Трішечки акварельного настрою

Дещо про бірюзову школу

Після-#EdCamp, на мою думку, більш важливіший, ніж сама (не) конференція. Настає час все переосмислити, обдумати, записати ідеї на клаптику паперу, а потім їх упорядкувати. Особисто мене вразив виступ Марґрет Расфельд, хоча і короткий, проте цікавий і надихаючий.

Марґрет Расфельд, засновниця Євангелистської загальної школи центру Берліна в Німеччині, вважає, що сьогодні недостатньо дітей вчити читати, писати і рахувати. Головне завдання освіти полягає у тому, щоб прищеплювати цінності, навчити справлятися з викликами сучасного світу і бути готовим до будь-яких труднощів[1]. Створену нею школу називають ще бірюзовою. Які ж особливості цієї школи?

По-перше, це особлива мета школи -  діяльність для сталого розвитку. Розуміючи зміст Глобальних цілей людства як виклик, навчальна діяльність концентрується навколо них,  як у предметній, так і міждисциплінарній формах, орієнтуючись на взаємодію між навчальними предметами. 

По-друге, велика увага приділяється самоорганізації учнів. У будь-який момент учні можуть зайнятись тим, чим вони хочуть.

По-третє, викладання курсу «Відповідальність», в рамках якого діти виходять за межі території школи, щоб взяти на себе екологічні або соціальні  завдання з метою співіснування та задля спільного буття, яке вони собі визначили, знайшли та пережили. Таким чином, вони навчаються та усвідомлюють: «Я важливий. Люди мені радіють. Я можу цей світ зробити трошки кращим. Я можу сам і разом з іншими багато чого змінити!". 

По-четверте, один з особливих предметів школи називається «Випробування». Учням необхідно пройти випробування-подорож за межами Берліна, маючи всього лише 5 євро на день. «Випробування» триває 3 тижні. Діти можуть самі вибрати спосіб пересування і сферу, в якій би хотіли зробити свій внесок. Подорож в таких умовах вчить відразу багатьох важливих навичок: жити в ситуації небезпеки, розраховувати на себе, працювати в групах, помилятися, відстоювати свої права, приймати рішення, бути гнучкими, орієнтуватися в ситуації, що склалася.

По-п’яте, один день на тиждень – це День проектів. Цей день в школі існує для того, щоб практикувати міждисциплінарні знання. За рік школярі зазвичай встигають спробувати себе в 3-4-х таких проектах. Вони діляться на команди, нерідко різновікові, і протягом дня вивчають предмет дослідження на практиці. Саме тому у дітей з'являється досить часу, щоб йти за межі навчального закладу, працювати з експертами (наприклад, з режисером ставити п'єсу для місцевих жителів), тобто у дітей достатньо можливостей отримувати знання не тільки в школі, а й поза нею.

До особливостей школи можна віднести й наступне:

·         Відсутність будь-яких підручників. Навчальні матеріали зберігаються в Інтернет-магазині.

·         У кожного учня в школі є спеціальний робочий зошит, куди вписані всі теми, знання, навички, які він повинен засвоїти за найближчі три роки, і там же він зазначає, що зроблено і коли.

·         Кожен учитель обслуговує тільки три класи, близько 75 учнів, і його завдання полягає  в тому, щоб з кожним з них побудувати близькі довірчі відносини. По суті, одна велика школа складається з безлічі маленьких, а маленька - з трьох класів по 26 осіб, за якими закріплені два вчителі.

·         Учителі відповідають не тільки за предмети, а й за індивідуальні та групові проекти, і раз на тиждень зустрічаються з дітьми, щоб обговорити з ними подальші плани, проекти і складні моменти.

·         Два рази на місяць проводяться тренінги для педагогів з інших шкіл, які ведуть учні, розповідаючи про принципи і систему навчання в школі.

·         Кожен батько і мати протягом місяця повинні провести в школі 3 години і допомогти у будь-якій сфері, в якій вони добре розбираються. Все це допомагає побудувати партнерські відносини між вчителями і батьками.

·         У школі відсутні оцінки. Учні отримують сертифікат за курс, який ними опрацьований.

Школа має працювати  у змішаному циклі різних років навчання, для того щоб діти та підлітки мали змогу вчитись один в одного та вчитись підтримувати один одного і вийти з моделі конкуренції між собою. Вони самі вирішують, коли їм писати тести та отримати сертифікати.

На думку Марґрет Расфельд, заснована нею школа вирішує головну проблему – розкриває потенціал особистості адаптованої до полікультурного соціуму і здатної знайти свій шлях у глобалізованому світі.[2]

---

[1] https://www.youtube.com/watch?time_continue=18&v=uoGFaJXhnqE

[2] М. Расфельд, Ш. Брайденбах Школа на старті: Мотивація до дії  /Переклад з нім. Романа Чернюка – Львів: Літопис, 2018. – 136с.

IV національна (не)конференція EdCamp Ukraine-2018

Цього чудового літа  мені пощастило побувати на IV національній (не)конференції EdCamp Ukraine-2018, яка проходила 2-3 липня у Харкові.

Мене переповнюють неймовірні емоції від незабутніх зустрічей з натхненниками руху EdCamp в Україні Олександром Елькіним, Оленою Масалітіною, Іриною Міньковською.  Щира подяка Вам за цей масштабний унікальний освітянський захід.

Окремо хочу зазначити роботу волонтеріату, яким вправно керувала Юлія Шпак. Без них було легко заплутатись у лабіринтах локацій, де проходили коуч-сесії, майстер-класи, доповіді з обговореннями, тренінги, персональні консультації, воркшопи тощо. Загалом у 21 локації відбулось понад 300 експертних і учительських сесій.

Особлива подяка нашому куратору Вікторії Ільєнковій за терпіння, настанови, поради і підтримку команди афілійованих міні-EdCamp.

Від розмаїття тематики (не)конференції просто розбігалися очі, хотілося побувати усюди. Але… Я вдячна Надії Оксенчук за проблемну дискусію «Робота з батьками «Ми-партнери»; Тамарі Мацкєвіч за майстер-клас «Активна оцінка – технологія без якої неможлива реформа школи»; Володимиру Селіваненко за доповідь з обговоренням «Активізм у школі: ростимо громадянок і громадян», Етану Борітцеру за воркшоп  «Як використовувати книги, щоб говорити з учнівством про складне», Андрію Табачину за тренінг «Використання сучасних інтерактивних підручників mozaBook»; Ользі Маркіній за перегляд фільму і проблемну дискусію «Зроблено у дитинстві».

Мені особисто пощастило побувати на зустрічі «Чому все буде по-білому або Іще п’ять свідчень того, як освіта змінює світ», на якій виступали Марґрет Расфельд, засновниця «бірюзової школи» у м. Берлін (Німеччина); Бірґі Лоренц, учителька інформатики і дослідниця у Талліннському технологічному університеті (Естонія); Оренія Янай, психотерапевтка, експертка з пошуку покликання і побудови кар’єри (Ізраїль); Флоріс Кут, педагог-інноватор та інженер гри (Нідерланди); Петер Торок, фахівець з IT-технологій в освіті (Угорщина). Також побувала на відвертій бесіді з міністеркою Лілією Гриневич у запитаннях і відповідях «Навчати й навчатися: як учительство змінює світ», яку вели Олександр Елькін, натхненник руху EdCamp в Україні та Наталія Мосейчук, телеведуча ТСН на каналі «1+1», кураторка премії Global Teacher Prize Ukraine.

 

https://www.facebook.com/nakipelovo/videos/811182315739206/UzpfSTEwMDAxNTU0MzAxMjQ3MjozNjY2MTIwMTM4NjY4OTY/

https://www.facebook.com/nakipelovo/videos/811182315739206/UzpfSTEwMDAxNTU0MzAxMjQ3MjozNjY2MTIwMTM4NjY4OTY/

А ще я взяла участь у освітянському флешмобі зі встановлення національного рекорду, де було 568 учителів з різних куточків України.

https://www.facebook.com/alexandr.sukhoruchko/videos/2116901431715659/UzpfSTEwMDAwMTc5MjU3MjA0OToxODA3NjEzODU5MzA4MzQ5/

А після насиченого подіями дня та встановлення рекорду «білі ворони» до першої години ночі грали в гру «Світ громад». Не дограли, бо були усі втомленими.

4 липня був днем занурень після-EdCamp. Для себе я обрала майстер-клас Ігоря Заболотного «Основи скрайбінгу для мотивації, розуміння і яскравого викладання. Як малювати свої уроки, якщо ти не художник/художниця?»

https://www.facebook.com/zabolotniy.i/videos/1487778644660333/