Коли видається вільна хвилина і є натхнення, на світ з’являються або вірші, або малюнок, або вишиванка, або… У мене багато захоплень та передавати почуття (інтуїтивний живопис) на клаптику паперу або полотні – найулюбленіша справа останніх років.
Не все омріяне збулося,
Не все задумане здійснилось,
І мало що мені вдалося
Із того всього, що хотілось.
Та не жалкую і не плачу,
Не звинувачую я долю.
Крокую твердо вперто далі
Здобути бажану я волю.
Ту волю, що дає нам крила,
Ту волю, що вселя надію,
Ту волю, де любов панує
І робить здійсненою мрію.
Нехай впаду. Я знову встану.
Нехай душа стражда від болю.
Та на коліна більш не стану
Для того, щоб здобути волю.
Листопад, 2006
На презентації книги «Світослов»
М.Бучка та юних дарувань
Наснились
образи дитині
І опинились
на картині…
Уміло
пензликом малює
І
спалах образів дивує:
В долині
річка, гай дубовий,
І лан
культурний та зразковий,
У небі
чайка пролітає,
І
хмарка біла пропливає.
Душа
розтанула як лід
Від
цього дива в стільки літ.
Твори
дитино, бо краса
Людей
спасе всіх від гріха.
31.05.1997
На крилах
поезії
На крилах поезії злітаю угору,
Бачу світ я прекрасний, що душі
кожній мил.
Від буденних проблем упаду я
додолу
І піднятись, здається, вже не
вистачить сил.
Прокидаюсь… І знову злітаю у
небо,
Переповнюють розум усілякі думки.
Завітає у серце поезійне
натхнення
І з’являються ці поетичні рядки.
Хай не чує ніхто мого вірша
відкрито,
Хай страждання моє буде тільки
моїм,
Я злітаю у небо в перший день
цього літа,
Я злітаю, прощаючись з словом
своїм…
Ті слова не слова, а рядки безкінченні,
І немає ряду в цьому хаосі слів,
А буденні проблеми такі
нескінченні…
Я кидаю писать. Я лечу до землі…
01.06.1997
Комментариев нет:
Отправить комментарий