Педагогічний анекдот
Таке враження, що кожний новоспечений міністр хоче
залишити по собі незабутній слід на віки, штовхаючи реформи зверху. А мало би
бути усе навпаки. У нас, на
Буковині, ще з радянських часів серед освітян поширений анекдот-притча про
керівників в освіті. Даруйте за мовний колорит.
Приїхав якось представник
міністерства перевірити освіту в школах гірського регіону. Дорогою побачив на
полонині хлопчика, років 10, і попросив водія авто зупинитися. Підійшов до
малого та й питає:
-
А чому ти
не в школі?
-
Я пасу
вівці.
-
Але ж ти
маєш бути у школі.
-
А у мене
тут своя школа.
-
Як це?
-
Ось
бачите овечі гівнячки – це учні, кінські – це вчителі, а коров’ячий гній – це
директор.
Здивований представник й запитує:
-
А я тоді
хто?
-
Ви ким
працюєте? - поцікавився малий.
Представник
міністерства як міг, так і пояснив свою посаду. Малий подумав, почухав потилицю
і зробив висновок:
-
Такого
гівна, як ви, у нас немає.
Може тому з кожним новим
міністром освіти сподівань на справжні реформи в цій системі стає все менше?!
Комментариев нет:
Отправить комментарий