Педагогічний анекдот

Таке враження, що кожний новоспечений міністр хоче залишити по собі незабутній слід на віки, штовхаючи реформи зверху. А мало би бути усе навпаки. У нас, на Буковині, ще з радянських часів серед освітян поширений анекдот-притча про керівників в освіті. Даруйте за мовний колорит.

Приїхав якось представник міністерства перевірити освіту в школах гірського регіону. Дорогою побачив на полонині хлопчика, років 10, і попросив водія авто зупинитися. Підійшов до малого та й питає:

-          А чому ти не в школі?

-          Я пасу вівці.

-          Але ж ти маєш бути у школі.

-          А у мене тут своя школа.

-          Як це?

-          Ось бачите овечі гівнячки – це учні, кінські – це вчителі, а коров’ячий гній – це директор.

Здивований представник й запитує:

-          А я тоді хто?

-          Ви ким працюєте? - поцікавився малий.

Представник міністерства як міг, так і пояснив свою посаду. Малий подумав, почухав потилицю і зробив висновок:

-          Такого гівна, як ви, у нас немає.

Може тому з кожним новим міністром освіти сподівань на справжні реформи в цій системі стає все менше?!