Свято останнього дзвоника – це свято з сумними
нотками. Учні прощаються зі школою і рушають у доросле життя. Сьогодні свято,
як і завжди, було неперевершеним: були і жарти, була й іронія, були і сльози. І
це все вже історія, вписана в історію першої української гімназії на Буковині.
Комментариев нет:
Отправить комментарий