Historical Figures Recreated and Brought To Life V2

Можливості штучного інтелекту

https://pin.it/40rzkVqZu 

 

День краси і поезії на роботі

У другий вівторок кожного січня відзначається дивне свято «День краси і поезії на роботі», який оголосили Tweetspeak Poetry і Every Day Poems. Щоб робота не видавалась такою нудною і не була рутиною, співробітникам пропонується написати вірш про свою роботу. У мене вийшло таке:

Робота – рутина, рутина – робота,

Навколо одна маячня…

Робота для когось – суцільна нудота,

Для когось – одні чудеса.

Для когось – це старт, мотивації, дії,

Для інших – це проза буття.

Хтось на роботі чекає події,

Що змінить його майбуття.

Хтось вперто лупає скалу на каміння,

Хтось мляво пливе течією ріки.

Для когось робота – це справжня надія,

Комусь покарання за вчинки-гріхи.

Для мене ж робота – життя необхідність,

За неї хапаюсь усім я їством.

З думками моїми – вона компромісність,

Що стала мені ремеслом.

 

У 2004-му, в одному із сонетів збірки "Покаянні псалми" Дмитро Павличко написав рядки: 

Благослови, мій Боже, Україну,

З'єднай водно всі київські церкви,

Завмерлу нашу мову оживи,

Козацьку славу підніми із тліну.

Я смерть свою молитвою зустріну,

Вклонюсь Тобі з-під каменя й трави,

Але не дай, щоб служники Москви

Знов обернули край мій на руїну!

 На допомогу вчителю "Пізнаємо природу"

http://inform1.yakistosviti.com.ua/piznaiu-pryrodu/6-klas

З Днем Незалежності, Україно!

 Педагогічний анекдот

Таке враження, що кожний новоспечений міністр хоче залишити по собі незабутній слід на віки, штовхаючи реформи зверху. А мало би бути усе навпаки. У нас, на Буковині, ще з радянських часів серед освітян поширений анекдот-притча про керівників в освіті. Даруйте за мовний колорит.

Приїхав якось представник міністерства перевірити освіту в школах гірського регіону. Дорогою побачив на полонині хлопчика, років 10, і попросив водія авто зупинитися. Підійшов до малого та й питає:

-          А чому ти не в школі?

-          Я пасу вівці.

-          Але ж ти маєш бути у школі.

-          А у мене тут своя школа.

-          Як це?

-          Ось бачите овечі гівнячки – це учні, кінські – це вчителі, а коров’ячий гній – це директор.

Здивований представник й запитує:

-          А я тоді хто?

-          Ви ким працюєте? - поцікавився малий.

Представник міністерства як міг, так і пояснив свою посаду. Малий подумав, почухав потилицю і зробив висновок:

-          Такого гівна, як ви, у нас немає.

Може тому з кожним новим міністром освіти сподівань на справжні реформи в цій системі стає все менше?!