У
вересні 2015 року в рамках 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку
відбувся Саміт ООН зі сталого розвитку та прийняття Порядку денного розвитку
після 2015 року, на якому було затверджено нові орієнтири розвитку. Підсумковим
документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого
розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку.
15
вересня 2017 року - Уряд України представив Національну доповідь «Цілі
сталого розвитку: Україна», яка визначає базові показники для досягнення Цілей
сталого розвитку (ЦСР). У доповіді представлені результати адаптації 17
глобальних ЦСР з урахуванням специфіки національного розвитку.
Відео «Як
відбувалось визначення пріоритетних Цілей сталого розвитку в Україні?»
Ціль 1. Подолання бідності в усіх її формах та усюди.
Бідність — соціальне положення, що
характеризується відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб
провадити «нормальне» (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя,
наприклад, неможливість прогодувати свою родину, дати освіту дітям чи забезпечити
сім'ю якісним медичним обслуговуванням.
На сьогоднішній день
використовуються два відмінних означення: абсолютна та відносна бідність.
Абсолютна бідність – це
рівень бідності з точки зору мінімальних вимог, необхідних, щоб дозволити собі
мінімальні норми продуктів харчування, одягу, медичного обслуговування та
забезпечення житлом.
Згідно з
декларацією ООН, підписаною на Всесвітньому
саміті з соціального розвитку в Копенгагені в 1995
році, абсолютна бідність-це «стан, що характеризується серйозним позбавленням
основних потреб людини, в тому числі продовольства, чистої питної води,
санітарії, охорони здоров'я, житла, освіти та інформації. Вона залежить не лише від доходів,
але й від доступу до послуг»
Визначаючи відносну бідність,
порівнюють загальний дохід особи чи сім'ї та структуру витрат у суспільстві в
цілому. Люди із нижчим рівнем доходу, що витрачають більшу частку своїх доходів
на кошик товарів та послуг порівняно із деякими пороговими значеннями,
встановленими на підставі середнього в суспільстві розміру цієї частки,
вважаються відносно бідними.
«Боротьба за ліквідацію бідності - один із головних моральних викликів
нашого часу - не може залишатися метою одиниць; вона повинна стати покликанням
для багатьох. У цей Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності я закликаю
всіх приєднатися до цієї боротьби. Разом ми можемо досягти реального і значного
прогресу у справі ліквідації убогості ".
(Витяг з послання Генерального
секретаря ООН з нагоди Міжнародного дня боротьби за ліквідацію бідності, 17
жовтня 2006 року.)
Історія
Історія проведення Міжнародного дня боротьби з бідністю нерозривно
пов’язана з датою 17 жовтня 1987 року. В той день більше ста тисяч чоловік
зібралися на площі Трокадеро в Парижі, де в 1948 році була підписана Загальна
декларація прав людини, щоб віддати данину пам’яті жертв убогості, насильства і
голоду. Присутні заявили, що убогість є порушенням прав людини, і підтвердили
необхідність спільними зусиллями добиватися дотримання цих прав. Відповідні
заяви накреслені на пам’ятному камені, який був відкритий в той день.
З того часу люди самих різних станів, переконань і соціального походження
щорічно збираються 17 жовтня, для того щоб підтвердити незмінність своєї
позиції і продемонструвати солідарність з незаможними. Такі ж пам’ятні камені
були встановлені у багатьох країнах світу, і вони є місцем зібрання для
проведення Дня. Один такий камінь знаходиться в саду Центральних установ
Організації Об’єднаних Націй, і саме біля нього проводиться урочиста церемонія,
щорічно організована Секретаріатом Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку.
Своєю резолюцією, прийнятою 22 грудня 1992 року, Генеральна Асамблея
оголосила 17 жовтня Міжнародним днем боротьби за ліквідацію убогості і
закликала всі держави присвячувати цей День пропаганді і проведенню, в
залежності від специфіки країни, конкретних заходів, пов’язаних з ліквідацією
злиднів та бідності.
В резолюції Асамблея закликала міжурядові і неурядові організації надавати
країнам, на їх прохання, сприяння в організації національних заходів у зв’язку
з проведенням Дня і просила Генерального секретаря вживати необхідних заходів в
рамках наявних ресурсів для забезпечення успішного проведення Дня Організацією
Об’єднаних Націй.
День 17 жовтня - це день, коли світ може активно привернути увагу до тягот
і лих осіб, що живуть у злиднях, коли вони можуть привселюдно заявити про свої
проблеми, і коли можна визнати, що незаможним належить головна роль у справі
боротьби з убогістю. Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної
Асамблеї ООН A/RES/47/196. З самого початку проведення Дня його найважливішою
складовою частиною була участь в ньому самих представників бідних верств
населення. Проведення Дня 17 жовтня свідчить також про прагнення людей, що
живуть у злиднях, використовувати свій досвід і знання з метою сприяння
викорінення бідності.
Сьогодення
Подолання бідності у всіх формах залишається однією з найбільших проблем,
що стоять перед людством. Хоча за період з 1990 по 2015 р. кількість осіб,
які живуть в умовах крайньої бідності, зменшилася більш ніж наполовину — з
1,9 млрд до 836 млн — проте забагато з них досі борються за
задоволення базових людських потреб.
У всьому світі понад 800 мільйонів людей досі живуть на суму, меншу за 1,25
дол. на день. Багато з них не забезпечені достатнім харчуванням, чистою питною
водою та засобами санітарії. Швидке економічне зростання в таких країнах, як
Китай та Індія, вивело з бідності мільйони людей, але прогрес досі є
нерівномірним. Жінки частіше живуть у бідності, ніж чоловіки, через нерівний
доступ до оплачуваної роботи, освіти та майна.
В інших регіонах прогрес також був недостатнім, зокрема, у країнах
Південної Азії та Африки на південь від Сахари, на частку яких припадає
80 % тих, хто живе в умовах крайньої бідності. Нові загрози, викликані
кліматичними змінами, конфліктами та відсутністю продовольчої безпеки,
означають, що необхідно зробити ще більше для того, щоб вивести людей із
бідності.
ЦСР є амбітним зобов'язанням — завершити те, що ми почали, і покласти
край бідності у всіх її формах і вимірах до 2030 р. Це передбачає увагу до
найвразливіших прошарків населення, розширення доступу до базових ресурсів і
послуг, а також підтримку громадам, які постраждали в результаті конфліктів і
катастроф, викликаних кліматичними змінами.
У 2018 році населення
планети Земля перевищує 7,5 млрд
чоловік. Тільки за минуле сторіччя кількість людей в світі збільшилося
на 4,35 млрд. На жаль, громадяни далеко не кожної держави забезпечені
елементарними умовами для нормального життя. Наприклад, за даними недавніх
досліджень фахівців університету Оксфорда, в 103 країнах світу, де проживає 76%
населення планети (5,4 млрд чоловік), мінімум 26,5% (1,45 млрд) людей живуть за
межею бідності.
Найбідніші
країни в світі розташовані переважно в Африці. У цих державах переважають
авторитарні режими, постійні військові конфлікти, слаборозвинена економіка,
тотальна корупція, злочинність, труднощі з екологією і маса інших проблем.
Керуючись критеріями Світового Банку, до категорії «дуже бідних» можна віднести
країни, де рівень ВВП на душу населення нижче 1 025 доларів США в рік. У
найбагатших країнах світу цей показник перевищує 12 475 доларів.
Сьогодні понад
800 млн. людей живуть на суму не більше 1,25 доларів в день. Додати ще долар і
отримаємо 2,7 млрд. У цілому практично половина населення планети як і раніше
знаходяться в умовах крайньої бідності. Грунтуючись на офіційних даних
Міжнародного валютного фонду і з огляду на рівень ВВП на душу населення за
паритетом купівельної спроможності, створено рейтинг ТОП-10 найбідніших країн
світу в 2018 році:
5.
НІГЕРІЯ
Неймовірну ступінь соціальної нерівності і бідності
величезної кількості жителів планети ілюструє той факт, що всього вісім
найбагатших людей світу володіють таким же станом, як і 50% населення Земної
кулі. А 1% людей багатшими, ніж інші 99%.
|
№
|
КРАЇНА
|
ВВП
НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ ($)
|
|
1.
|
Центральноафриканська Республіка
|
656
|
|
2.
|
Демократична Республіка Конго
|
784
|
|
3.
|
Бурунді
|
818
|
|
4.
|
Ліберія
|
882
|
|
5.
|
Нігер
|
1 111
|
|
6.
|
Малаві
|
1 139
|
|
7.
|
Мозамбік
|
1 228
|
|
8.
|
Гвінея
|
1 271
|
|
9.
|
Еритрея
|
1 321
|
|
10.
|
Мадагаскар
|
1 504
|
Україна згідно зі звітом
Міжнародного валютного фонду у 2018 році займає останнє місце по ВВП на душу
населення в Європі, та 134 місце у світі з 2656,01 дол. ВВП на душу населення. Середня заробітна плата українців
становить 325,45 доларів (8,529грн.).
За даними ООН в Україні за межею
бідності проживає 80% населення. По заможності Україна стоїть у списку поруч із
найбіднішими країнами світу. Так, в Африці поріг бідності – 1,25 долара на
день, а в Україні – 1,5 долара. За стандартами ООН, якщо людина витрачає на
проживання та продукти харчування менше 5 доларів на день, а на місяць менше
150 доларів, то вона живе за порогом бідності,
Найбагатшими країнами світу визнано:
|
№
|
КРАЇНА
|
ВВП
НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ ($)
|
|
1.
|
Катар
|
127 660
|
|
2.
|
Люксембург
|
104 003
|
|
3.
|
Сінгапур
|
90 151
|
|
4.
|
Бруней
|
76 884
|
|
5.
|
Кувейт
|
71 887
|
|
6.
|
Норвегія
|
69 249
|
|
7.
|
Ірландія
|
69 231
|
|
8.
|
ОАЕ
|
67 871
|
|
9.
|
Швейцарія
|
59 561
|
|
10.
|
Сан-Марино
|
59 058
|
Завдання України:
1.1 До 2030 року ліквідувати крайню бідність для
всіх людей в усьому світі (нині крайня бідність визначається як проживання на
суму менш ніж 1,25 дол. США на день)
1.2 До 2030
року скоротити частку чоловіків, жінок і дітей будь-якого віку, що живуть у
злиднях у всіх їх проявах, згідно з національними визначеннями, принаймні
наполовину
1.3 Упровадити
на національному рівні належні системи і заходи соціального захисту для всіх,
включаючи встановлення мінімальних рівнів, і до 2030 року досягти суттєвого
охоплення бідних і уразливих верств населення
1.4 До 2030
року забезпечити, щоб всі чоловіки і жінки, особливо незаможні та вразливі,
мали рівні права на економічні ресурси, а також доступ до базових послуг,
володіння і розпорядження землею та іншими формами власності, успадкованого
майна, природних ресурсів, відповідних нових технологій і фінансових послуг,
включаючи мікрофінансування
1.5 До 2030
року підвищити життєстійкість малозабезпечених і осіб, які перебувають в
уразливому становищі, зменшити їх незахищеність і вразливість перед викликаними
зміною клімату екстремальними явищами та іншими економічними, соціальними й
екологічними потрясіннями і лихами
1.a
Забезпечити мобілізацію значних ресурсів із найрізноманітніших джерел, у тому
числі на основі активізації співпраці в цілях розвитку, щоб надати країнам, які
розвиваються, особливо найменш розвиненим країнам, достатні та передбачувані
кошти для здійснення програм і стратегій з ліквідації бідності в усіх її формах
1.b Створити
на національному, регіональному та міжнародному рівнях надійні стратегічні
механізми, в основі яких лежали б стратегії розвитку, що враховують інтереси
бідноти і гендерні аспекти, для сприяння прискореному інвестуванню в заходи
щодо ліквідації бідності
Мовою цифр:
Щодня з голоду помирають 10 тисяч дітей і 25 тисяч дорослих.
Кожна друга дитина у світі страждає від бідності.
Бідність — соціальне положення, що
характеризується відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб
провадити «нормальне» (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя,
наприклад, неможливість прогодувати свою родину, дати освіту дітям чи забезпечити
сім'ю якісним медичним обслуговуванням.
